Особистісно – орієнтований підхід у навчанні допоможе створити нову методику освіти в сучасній школі



Питання про те, якою має бути шкільна програма і на кого вона повинна бути орієнтована – на «сильних» учнів або на «слабких» – займає центральне місце в Росії вже протягом, принаймні, останнього півстоліття.
Весь цей час шкільні загальноосвітні програми в основному складаються з упором на учня з середніми здібностями.

Такий підхід до навчання чреватий тим, що хлопці, більш здатні в тій чи іншій галузі науки, нудьгують на заняттях і їх розвиток помітно загальмовується. Діти ж, які володіють нижчими здібностями, навпаки, не встигають. Природно, що все це позначається на психічному стані дитини, на його самооцінці і душевному рівновазі.

Таким чином, давно вже виникла ідея, що в школі повинен бути особистісно-орієнтований підхід у навчанні. Що ж це за такий підхід, який допоможе знайти відповіді на найскладніші педагогічні питання? У кількох словах можна висловитися так: особистісно-орієнтоване навчання – це спосіб організації шкільного процесу навчання таким чином, щоб у главу кута було поставлено завдання виростити, в першу чергу, особистість, а вже потім працює установка безпосередньо на критерій освіченості.

Щоб дати можливість розвиватися цьому процесу, в основі якого знаходиться визнання індивідуальності кожного учня, врахування його конкретних особливостей та самобутності, необхідна реорганізація самих колективів – класів. Ну, подумайте самі: як може один вчитель працювати з кількістю учнів у 30 осіб, активно реалізуючи у навчальному та виховному процесі особистісно-орієнтований підхід у навчанні?

Як встигнути за такої щільності класу приділити увагу кожній людині, дати індивідуальні завдання, та ще встигнути їх перевірити? Звичайно, досвідчений педагог зуміє організувати процес навчання таким чином, щоб кожному учневі діставалося посильне завдання, щоб оволодіння навичками і вміннями йшло східчасто, а нові знання чіплялися, немов кільця ланцюжка, за вже засвоєні і закріплені.

Природно, що для того, щоб втілити дане положення в життя, педагог повинен мати при собі документ, що відображає особистісні результати навчання кожної дитини.

У деяких школах були зроблені спроби поділу хлопців по класах з урахуванням їх здібностей, спочатку в таких пробних варіантах, як розсаджування дітей за різними рядах: сильні, середні і слабкі. Цей спосіб створював більше зручності педагогу при роботі з колективом, легше було організувати особистісно-орієнтований підхід у навчанні, так як в цьому випадку весь колектив ділився на три дрібніших – на групи. Завдання готувалися для кожного ряду окремо, оціночна система також працювала більш наближено до індивідуальному рівню розвитку того або іншого учня.

Адже якщо всіх дітей «гребти під одну гребінку», то деякі найталановитіші гуманітарії так і будуть залишатися на другий рік з предметів точних наук. А майбутні великі математики не зможуть перейти в наступний клас через слабкі пізнань в російській мові.

Однак діти дуже швидко «розкусили» систему подібної організації, розцінивши її як «навішування ярликів». Батьки разом зі своїми нащадками були вкрай обурені таким нововведенням, адже він також принижував гідність окремо взятих особистостей. Поділ учнів по класах з урахуванням їх здібностей також було зустрінуте батьками в багнети. Чомусь відкрито заявляти про фізичні вади людини, наприклад, про поганому зорі або пороці серця, не рахується принизливим для особистості. А от говорити про низькі здібностях і навченості певних видів науки сприймається як справжня образа. Хоча це також є фізіологічними особливостями індивіда.

Ідеальним був би варіант, якби діти глибоко вивчали тільки ті предмети, які їм стали в нагоді б в подальшому житті, а інші для них були б другорядними, що не оцінювалися б, а по них тільки б «прослуховувався курс». Адже кожна низька оцінка, як для дорослого, так і для дитини тим більше – це найсильніший удар по самолюбству, який діє дуже руйнівно на психіку. Але такий метод в загальноосвітній системі ще поки тільки починає подекуди обговорюватися. І наші діти зобов’язані освоїти повний курс з усіх шкільних предметів.

І все-таки, поділ дітей залежно від їх пристрастей і психічних властивостей, від рівня їх розвитку має місце бути в нашій освіті вже зараз. Це відбувається в спеціалізованих школах – ліцеях, класи та програми в яких формуються так, щоб особистісно-орієнтований підхід у навчанні дозволяв педагогам організовувати роботу на сучасному рівні, з урахуванням індивідуальності кожної окремо взятої підростаючої особистості.


Залишити коментар