Ділові комунікації

Ділові комунікації являють собою офіційно-діловий стиль, що підрозділяється на усний та письмовий вигляд. До письмової форми відноситься діловий лист, резюме, заяву і контракт. Загальноприйняті форми ділової комунікації, пов’язані з усним типом, поділяються на ділові бесіди, збори, наради, конференції, переговори та інші ділові зустрічі.
Від безперешкодного і швидкого розповсюдження інформації в діловому стилі безпосередньо залежать ринкові відносини. Досить поширеними сьогодні є презентації, прес-конференції, «круглі столи», зборів акціонерів, виставки, ярмарки нових товарів та брифінги.

Однак головною формою в усному діловому спілкуванні є діалог. Його основною формою є бесіда. При цьому ділова бесіда залишається найпоширенішою формою ділового спілкування. У процесі цього виду розмови можна розглядати питання працевлаштування, ремонту офісу або квартири, здійснення угоди і простого співробітництва.

Основне правило діалогу – донести правильно інформацію до партнера. В основному, в нерозумінні отриманої інформації винен сам мовець.

Ділова комунікація характеризується такими традиційними жанрами: інтерв’ю, публічна мова, консультація і коментар.

До специфічних жанрами ділової комунікації відносять: дискусію, суперечка, дебати, полеміку і дебати. Дані поняття є структурними елементами нарад, зборів і конференцій.

Ділові комунікації повинні відповідати сучасним вимогам спілкування. Це, по-перше, простота і стислість побудови фрази або мовний конструкції. По-друге, використання розмовної професійної лексики. По-третє, мова повинна бути логічно організованою, і обов’язково простежування послідовності у викладі аргументів.

Ділові комунікації є досить ефективним інструментом у досягненні намічених цілей партнерів. Ними при переговорах широко використовуються стилістичне побудова речень, словосполучень і простих фраз.

Також для отримання необхідних результатів можуть бути використані такі психотехнічні прийоми, як:

– уявна діалогізація (побудова діалогу таким чином , що партнер вводиться в оману);

– емоційне вигук (посилення уваги до предмету переговорів);

– питально-відповідний хід (прикладом служить риторичне питання, який забезпечує підтримку уваги партнера) ;

– евфемізми (більш «м’які» аналоги різких слів, здатні підтримати доброзичливу атмосферу при переговорах і знизити прояв негативних емоцій).

Ділові комунікації при мовному спілкуванні повинні бути зорієнтовані на необхідну реакцію партнера, для досягнення сприятливості якої потрібно дотримуватися таких правил:

– у кожного партнера повинні бути присутніми особистісні якості ділової людини (впевненість в собі, інформованість, компетентність, вміння об’єктивно оцінювати інформацію);

– дотримуватися релевантність (доречність і смислове відповідність між питанням і отриманою відповіддю);

– в ділового мовлення має бути присутня мовна нормативність (короткі фрази, чітко формулюють думку).

Також під час ділових переговорів партнери повинні стежити за правильністю своєї промови – не робити помилок в наголос і вимові. Також необхідно стежити за «словами-паразитами», які дуже часто і непомітно «входять» у нашу мову. І, часом, дуже важко позбутися таких слів: “як би”, “так би мовити”, “це саме”.

Підводячи підсумок сказаному, можна сказати, що дотримання саме цих правил ділової комунікації дозволить партнерам відповідати стандартам ділової людини.

2019-04-20T18:26:46+00:00мая 1, 2013|