Казкові прикмети в жанрах дитячої літертури



Автор

Перше знайомство з мистецтвом слова починається для кожної людини з казки, незалежно від національності та віросповідання. І що особливо цікаво, так це той факт, що всі народні казки за своєю суттю дуже схожі! Будь то таджицькі або албанські, російські або англійські – всі вони мають свої особливі казкові прикмети. Змінюються лише образи казкових істот да імена героїв, а сутність казки залишається колишньою.

Починається майже кожна казка з зачину: «У деякому царстві … жили – були …» І закінчується теж загальноприйнятої кінцівкою: «А хто слухав – молодець! »або« І стали вони жити – поживати … »Ці особливості (зачин і кінцівка) і є – казкові прикмети.

Третьою особливістю є триразове повторення будь-яких дій. Для цього, напевно, навіть дітей в основному у героїв буває по троє! І чим би не намагалися займатися головні герої, тільки з третього разу у них все виходило так, як потрібно. Або доводитися їм вирішувати три завдання, виконувати три бажання, зустрічатися з трьома подорожніми.

А так як зародилося це мистецтво письменництва для дітей у стародавні часи, то і отримало воно своє відображення в прекрасному народній мові. Спробуйте почати казку казати, і самі собою вплітаються в мову застарілі слова та ідіоми, приказки та народні епітети. Якщо дівиця – то обов’язково червона, та ще така красуня, «що ні в казці сказати, ні пером описати». А вже молодець-то завжди там добрий, і голівонька у нього така бідова да буйна! Ось тому і виділяють ще й такі казкові прикмети у казці, як спеціальний казковий мову, в якому обов’язково зустрічаються застарілі слова й неподільні словосполучення.

І вже ніяк не обійтися в казці без вимислу, чарівництва або уособлення. Те квіти розмовляють, то тварини, а то й зовсім килим-літак по небу летить або чудо-юдо многоглавое на бій героїв викликає. І вигадка, і боротьба добра зі злом теж відзначаються як казкові прикмети. 2 клас зазвичай чудово розбирається у всіх цих тонкощах. Виразно, у казок є й інші риси, інші прикмети і особливості, але для дітей семи-восьми років досить виділити ці – основні.

Хоча, звичайно, хтось може посперечатися: у сучасному казковому світі з’явилося багато таких творів, в яких казкові прикмети невідомі! Сперечальникам можна відповісти так: бувають і такі твори для дітей. Відсутні в них зачин і кінцівка, застарілі слова і триразовий повтор. І тільки залишилися в цих літературних творах такі казкові прикмети як вигадка. Швидше за все, їх можна віднести до фантастичних або казковим повістей, а не до казок в тому сенсі, який ми маємо на увазі, кажучи про мовні особливості цього літературного жанру.

Тим більше, що казки в основі своїй належать до коротких творам. Адже складали їх під час вечірньої роботи за прядкою або в’язанням, в одній певній групі. Завтра вже могли прийти зовсім інші люди на посиденьки, а вчорашні, навпаки, могли не з’явитися. Тому оповіді вкладалися саме в один вечір. А якщо говорити про довгі казкових повістях, наприклад, «Подорож Нільса з дикими гусьми» або «Карлсон, який живе на даху», то ці чудові і цікаві твори потрібно швидше за все віднести до казкових повістей.

Час біжить вперед, змінюється не тільки наше життя, але й література. Природно, що і дитячі казки змінюють свій стиль, своє обличчя. Не страшно, якщо діти це помітять, навіть похвально. Можливо, навіть варто підкреслити, що в школі, вивчаючи казкові прикмети, ми говоримо в основному про народних казках. Хоча є й авторські казки, в яких письменники намагаються зберегти в повному масштабі всі казкові прикмети. Але найголовніше – це те, що у всіх казках добро обов’язково перемагає зло!


Залишити коментар