Виразність мови, або чим зацікавити слухача?



Як зробити так, щоб привернути увагу всіх слухачів? Потрібно надати мові виразність і чистоту, а також розібратися в тому, що таке культура мови і якими засобами вона досягається. Як виявляється, це не так-то просто.

Виразність мови – це така її особливість, завдяки якій підтримується постійна увага і інтерес слухачів і читачів.

Але таким чином перетворити свою промову може тільки людина, здатна самостійно мислити, що володіє яскравою гамою почуттів, емоцій і переживань. Саме ці якісні характеристики породжують у людини бажання якимось чином висловити і проявити себе. Тому він зробить все можливе, щоб слухачі і читачі його зрозуміли.

Виразність мови для кожного індивідуальна. Вона характеризує стан людини в кожній конкретній ситуації. Дуже яскравим прикладом цього служать висловлювання Остапа Бендера з роману І. Ільфа та Є. Петрова «Дванадцять стільців». Кожне його вислів рясніє безліччю оригінальних виразів і тим самим відрізняється оригінальністю, експресивністю і нестандартністю мислення.

Самі подумайте, якщо кожен з нас буде говорити однаково, за шаблоном, наскільки нудним це буде заняттям, причому не тільки для тих , хто слухає, але і для нас самих. Пам’ятайте, що виразності мовлення не можна досягти тільки шляхом вивчення спеціалізованої літератури. Важливо вміти слухати один одного, черпати щось нове з мови оточуючих і, пропускаючи це через призму власних емоцій і переживань, інтерпретувати все по-своєму.

Виразність мови потрібна тим людям, у яких в результаті внутрішньої духовної роботи створюється якийсь образ, який потребує словесної інтерпретації. Чим він багатший, тим яскравіше повинна бути його словесна формулювання. Як правило, для цього використовується безліч художніх засобів, серед яких розрізняють епітети, метафори, порівняння, паралелізм та інше.

Пам’ятайте, що вміння людини володіти виразними засобами мови і правильно їх застосовувати в тій чи іншій ситуації є умовою культурної мови. Однак тут важливо ще й дотримуватися норм літературної мови, а також знайти правильне і дохідливе слово, здатне і вразити слухача, і бути йому зрозумілим. А це – майстерне вміння. Тому існує поняття художнього мовлення, яке властиво літературному твору. Звичайно ж, на перший погляд вона може і не відрізнятися від загальноприйнятої форми, однак, основна її функція – естетична. Художня мова усіма своїми особливостями, дрібними деталями покликана реалізовувати авторський задум і розкривати суть літературного твору.

Зауважимо, що на різних етапах розвитку і становлення літератури особливості художнього мовлення були різними. Вона то строго регламентувалася (за часів класицизму), то повністю залежала від уяви письменника (у часи сентименталізму). Що стосується сучасного стану речей, зараз вітається свобода творчості.

Зауважимо, що існування художньої мови не може бути без літературної мови. З одного боку, вона частково відповідає нормі, тому що особливості літературного твору цього вимагають. З іншого ж, її характерні особливості якраз починають проявлятися за межами існуючих догм і статутів. Тому для того, щоб зрозуміти твір, потрібно ознайомитися з особливостями тієї епохи, в яку воно було створено, щоб відчути, де були здійснені відступу.

Виразність мови проявляється не тільки в пошуку незвичайних і підходящих до місця слів. Потрібно ще вміти грамотно підібрати потрібну синтаксичну конструкцію.

Зауважимо, що основні елементи, що допомагають «розфарбувати» буденності промови – це мислення, розвинені мовні навички, правильні фрази і цікаві думки.


Залишити коментар