Національна культура



Сьогодні, в умовах глобалізації, національна культура є предметом пильної уваги не тільки культурологів та істориків, але і політологів. Дослідження походження етносу, його взаємодії з іншими народами, дозволяє заповнити прогалини, які до цих пір існують в знаннях про древніх пластах традиційної культури.

Культура являє собою складне і багатозначне явище. Поділяються поняття традиційної етнічної культури, в яке включають традиції та інші елементи духовного життя, які з’явилися в період зародження народу, та етнічної культури сучасності, яка включає також останні інновації, адаптовані до цінностей етносу. Останнє поняття також відомо як «національна культура».

Визначення її полягає в наступному: це сукупність цінностей, переконань, вірувань і традиційних символів, властивих людям, що живуть в одній країні. Такий комплекс духовних характеристик може сформуватися тільки в умовах однорідної етнічної та лінгвістичної середовища. Тому в державі може бути лише одна національна культура. Однак є й винятки. В силу деяких особливостей історичного розвитку, в деяких країнах сформувалося кілька національних культур, тому в таких випадках необхідно виділяти ту її частину, яка поділяється більшістю населення. Решта визначаються як культури національних меншин. Між ними можуть встановлюватися відносини діалогу або міжкультурних конфліктів.

Однак рамками тільки гомогенної етнічної спільності вона не обмежується. Для повноцінного розвитку нації потрібно більш високий рівень диференціації духовних орієнтацій, ніж властиві для етнічної єдності людей. У кожному соціальному або демографічному шарі (групі) втілюються відмінності в способі мислення, життя, поведінки від загальнонаціональних норм. Це субкультури (молодіжна, релігійних конфесій, злочинних кіл і т.д.). Особливо відрізняються культури з соціального і професійною ознакою. Звідси стає очевидним те, що нація складається не через встановлення однаковості. Насправді вона являє собою досить неоднорідне утворення, яке складається з різних компонентів. Кожен з них окремо містить загальні ознаки тієї культури, які і відрізняють певний народ.

Національна культура – це сума культур етнічних. Але ця сума не механічна, вона має щось зверху цього: власні риси, які виникли ще в той час, коли представники різних етносів усвідомили, що вони належать до однієї нації. Це відбулося в той історичний період розвитку країни, коли великі соціальні групи усвідомили, що вони пов’язані з землею, на якій живуть, мають загальним мовою, традиціями і символами.

Національна культура здатна об’єднати людей, які живуть на досить великих просторах, не пов’язаних кровною спорідненістю і відносинами. Головною умовою цього єдності є особливий тип соціальної комунікації, пов’язаний з появою у цього народу писемності та загального літературної мови. Саме ця умова зробило можливим об’єднання нації навколо грамотної частини населення, яка змогла сприйняти ідеї, виражені в письмовій формі.

Важливим є те, що національна культура будується саме на базі культури письмовій. У цьому аспекті її можна порівняти з духовним життям етносу, яка може успішно існувати в бесписьменной формі. Наприклад, у такій формі культури відсталих племен Африки існують до нинішніх днів.

Вивчається національна культура переважно філологічної наукою, яка має справу з пам’ятниками писемності. Етнічна ж досліджується антропологією і етнографією.


Залишити коментар