Набуття права власності.



В об’єктивному сенсі поняття “право власності” є багатогалузевим або комплексним інститутом, який об’єднує норми різних галузей права (кримінального, конституційного, адміністративного, цивільного). Даний інститут охоплює всю сукупність норм, які визначають принципи належності того чи майна конкретним, певним особам, регулюючих і захищають приналежність різних матеріальних благ точно певним особам. Така економічна категорія, як власність, супроводжує людству на всьому шляху його розвитку.

В даний час буквально кожна річ комусь належить, тобто має власника. І йому належать правомочності по даному володінню, а також розпорядження та користування об’єктами його власності. Але для того щоб вільно здійснювати повноваження, які йому надані, власник повинен бути впевнений, що має право власності. Набуття права власності і надає таку впевненість.

Для того щоб цивільний оборот був стабільним, треба чітко визначати, які способи і підстави має набуття права власності. Ними є юридичні факти та перелік, їх узагальнюючий, визначений законом. Підстави на придбання права власності можна ще називати титулами власності. Титульним володінням називається таке володіння річчю, яке грунтується на якомусь правовому підставі, а воно випливає з відповідного, конкретного титулу, тобто юридичного факту. Титули власності купуються різними способами.

Початкові способи набуття права власності ніяк не залежать від того, які були права у попереднього власника на конкретну річ. У цю групу входять і ті випадки, в яких мова йде про речі без попереднього власника. Початкові способи поділяються на: виготовлення (створення) речі, на яку раніше ніхто не встановлював права власності і не міг за визначенням; переробку, збір, видобуток речей, загальнодоступних для даних цілей; самовільну споруду (за певних умов), а також можна стати власником безхазяйного майна.

Похідні способи набуття права власності – ті, за допомогою яких право власності на річ виникає виключно за бажанням попереднього власника. Зазвичай це відбувається за договором. До виробничих способів можна віднести: придбання права власності на підставі якої угоди або договору з відчуження речей; в порядку правонаступництва, коли реорганізовується юридична особа; в порядку спадкування у разі смерті громадянина.

Набуття права власності за двома різним способам має неоднаковий результат. Наприклад, при похідних способах всупереч волі власника ще потрібно враховувати, чи немає у інших осіб прав на конкретну річ. Ними можуть бути орендар, заставодержатель і так далі. Таким чином, майно нового власника стає обтяженим цими правами. А ось первісний набувач речі ніякими такими обмеженнями не скута.

Можна з упевненістю говорити, що різниця похідних і первісних способів набуття права власності зводиться до наявності або відсутності правонаступництва. Багатьма способами набуття права власності за законом можуть користуватися будь-які суб’єкти, але існують і спеціальні способи, якими дозволено користуватися тільки певним суб’єктам цивільного права. Припустимо, конфіскація, націоналізація, ревізія служать підставою лише державної власності, збір мит і податків – ще і муніципальної власності.


Залишити коментар