Будь комерційна фірма бажає продовжувати свою діяльність як можна довше. Це означає те, що фінансове становище підприємства повинно бути в певній мірі стабільно. А щоб зробити висновок про фінансове становище, необхідно проводити деякі аналітичні процедури. Однією з найважливіших серед них, але при цьому дуже простий, є оцінка ліквідності балансу.

Мета всякого підприємства – абсолютна ліквідність. Визначити, чи відповідає баланс підприємства цій вимозі, можна шляхом складання балансу ліквідності. Це найбільш поширений метод аналізу як у Росії, так і в інших країнах. Сенс його полягає в порівнянні активів, згрупованих за ліквідності, з пасивами, згрупованими по терміновості. Кожен фінансовий менеджер може формувати групи, виходячи з цілей дослідження або особливостей підприємства, але ми розглянемо найбільш традиційний варіант, що припускає поділ активів і пасивів на 4 групи.

Абсолютна ліквідність є критерієм, що дозволяє віднести актив до першої групи. Готівкові гроші мають абсолютної ліквідністю, а також до них прирівнюються короткострокові фінансові вкладення. Бажано виявити тільки ті КФВ, сумнівів в ліквідності яких немає.

Другу групу активів утворюють бистрореалізуемие. До них традиційно відносять короткострокову дебіторську заборгованість, припускаючи, що вона досить швидко трансформується у грошову форму. Крім неї сюди ж відносять інші оборотні активи.

Менш ліквідні активи називають повільно реалізованими, вони утворюють третю групу. Очевидно, що сюди потрібно віднести запаси підприємства, а також довгострокові фінансові вкладення (за винятком вкладів у капітали інших організацій).

І, нарешті, найменш ліквідні активи представлені основними засобами, інші необоротні активи, а також довгострокової дебіторської заборгованістю.

Аналогічним чином згрупуємо пасиви підприємства, ранжуючи групи в порядку зниження терміновості. Таким чином перша група буде містити самі термінові зобов’язання, які складаються з кредиторської заборгованості й інших короткострокових боргів.

Друга група складається з всіх інших короткострокових зобов’язань, які не були віднесені до першої групи.

Довгострокові зобов’язання в повному обсязі формують третю групу пасивів, тобто сюди можна просто записати підсумок 4 розділу балансу.

До четвертої групи прийнято відносити так звані постійні пасиви, тобто ті, які не потрібно повертати. Вони представлені у третьому розділі балансу і складаються з капіталу і резервів. Як ви можете бачити, групувати пасиви дуже просто, практично навіть немає необхідності перераховувати підсумки розділів балансу.

Для визначення того, абсолютна ліквідність у балансу даного підприємства або ж ні, необхідно попарно порівняти отримані групи. З величини активів кожної групи необхідно відняти величину відповідної групи пасивів. Умови абсолютної ліквідності балансу – наявність платіжного надлишку (активи більше пасивів) за першими трьома парам груп і платіжного нестачі (пасиви більше активів) за останньою. Дотримання останнього умови особливо важливо з причини того, що воно свідчить про те, що в розпорядженні підприємства наявні власні оборотні кошти. Це, у свою чергу, є необхідною умовою фінансової стійкості.

Необхідно відзначити, що абсолютна ліквідність може досягатися досить важко, але прагнути до неї безперечно варто. Справа в тому, що нестача більш ліквідних активів компенсується менш ліквідними тільки арифметично, але на практиці використовувати їх для погашення термінових зобов’язань буде неможливо.


Залишити коментар